КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ "ПЕРЕЩЕПИНСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ "БАРВІНОК" ПЕРЕЩЕПИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"

 





Сторінка музкерівника

красивые бесплатные картинки анимашки для блога

Мізичний керівник - Ніценко Олена Анатоліївна

 

Музично – дидактичні ігри як засіб розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку

1. Визначення сутності дидактичних ігор та їх класифікація.

Нікого не треба переконувати в тому, що навчання дошкільнят має бути ігровим, а отже роль різноманітних дидактичних ігор у ньому неоціненна.
Для переорієнтації дошкільної освіти з навчально-дисциплінарної моделі на особистісно орієнтовану особлива роль надається дидактичній грі та іграшкам. Виконуючи неабияку навчальну функцію, вони забезпечують дитині психологічний комфорт, дають можливіст практично застосовувати знання, а відтак сприяють становленню її життєвої компетенції. З раннього віку малята знайомляться з навколишнім світом, отримують відомості про різні предмети, їхні ознаки та особливості. Як правило, ці знання неповні та невпорядковані. Для їх уточнення та систематизації , а також практичного використання застосовують дидактичні ігри. Цей вид діяльності Цей вид діяльності відомий з давніх-давен, згадаймо такі ігри для наймолодших, як “ Печу-печу хлібчик”, “Теслярики-молодці”, “Сорока-злодійка”. Зיявляються й сучасні новинки, часто створені на зразок популярних телевізійних передач: “Поле чудес”, “Що? Де? Коли?” тощо.
Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а відтак, дає можливість самовдосконалюватися – малюки повертаються до неї знову і знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.

Класифікація дидактичних ігор
1. Ігри з дидактичними іграшками:
• народні деревיяні іграшки: мотрійки, кулі, грибочки;
• інші складально-розбірні іграшки та вкладки.
Вони розвивають сенсорику, дають можливість дітям раннього віку вправлятися в розрізненні величин, форми, кольору. Така іграшка спрямовує дії малюка ( грибочок не складається, доки дитина не добере потрібні деталі).
2. Навчальні ігри з правилами:
• словесні та словесно-рухові ігри без опори на наочність (“Скажи навпаки”, “Фарби”, “Садівник”, на виявлення алогізмів тощо.);
• настільно-поліграфічні ігри ( лото, доміно, маршрутні ігри).
У роботі з дітьми не варто обмежуватися використанням одного виду ігор, а, натомість, слід намагатися застосовувати якомога більше різноманітних варіантів.
Дидактична гра чи звичайна вправа?
Найпоширеніша помилка, якої всі припускаються, розробляючи ігрові ситуації – спрощення структури дидактичної гри до рівня вправи, адже не беруться до уваги такі важливі елементи, як ігрове завдання та ігрові дії

 

 

 

Застосування театралізації як творчо педагогічного методу в організації та проведенні свят та розваг

1.Актуальність театральної діяльності дошкільників як важлива складова розвитку гармонійної особистості.

Зважаючи на зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливим орієнтирами для педагогів є показники розвитку дітей у дошкільному віці. Зокрема, про мистецьку активність, як важливу складову гармонійної особистості дитини можна говорити тільки в тому випадку, якщо дитина:
• виявляє активність у музично-естетичній атмосфері розваги і свята;
• вміє співпрацювати з дітьми і дорослими у процесі музично-театральної діяльності;
• співвідносить індивідуальне акторське виконавство з виконавством інших;
• дістає задоволення від спілкування з музикою, театром, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.
Такі якості особистості успішно формуються у всіх видах мистецької діяльності дитини, в різних формах організації дозвілля дітей. Але найбільш якісно це проявляється в музично-театральних виставах.
Суспільство ставить високі вимоги до формування творчої активності особистості. Об‘єктивний процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвинувся протягом останніх років і утверджується зараз, при всьому позитивному ефекті розвитку інформаційної сфери особистості має і негативний вплив на неї. Стосується це насамперед творчості. Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання, орієнтації в навколишньому світі, що є умовою розвитку особистісних якостей. Звідси й корені всебічного формування особистості, які необхідно наблизити до природних можливостей дитини. Передова педагогічна практика звертає увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей. На жаль, серед засобів, що сприяють цьому, мистецтво театру посідає незначне місце.
Створення дітьми оригінальних театралізованих ігор, формування уявлень – усе це можливе при формуванні готовності театралізованої діяльності як синтезу знань про мистецтво театру, емоційно-позитивного ставлення до нього, здійснення своєї театралізованої діяльності.
Спираючись на останні досягнення і дослідження вітчизняних вчених у сфері вікової музичної психології слід відмітити, що дошкільний вік – це вік розвитку дитячої музичної діяльності. Дітям все вдається: сприймати та переживати музику, грати на музичних інструментах, самореалізуватися в музичних іграх-драматизаціях.
Гра дошкільника - це творча рольова гра. Головним рушієм її стає прагнення дитини до нових стосунків із дорослими. Виступаючи у якійсь ролі, дитина діє в уявних умовах. Проте її емоції, бажання, задуми є не уявними, а реальними; дитина не уявляє свої переживання, а переживає їх насправді; виконуючи певну роль, вона вичленовує характерні особливості й відносини дорослих.
Гра-драматизація, на відміну від рольової гри відтворює не узагальнену дію, а типову для даного персонажу, причому для дитини тут важливі не тільки сам процес зображення, а й якість відтворення. У зв‘язку з цим гру-драматизацію можна розглядати як одну із форм переходу до естетичної продуктивної діяльності з характерним для неї мотивом впливу на іншу дитину.
Пам‘ятаючи, що у грі за висловлюванням Л.С.Виготського, відбувається становлення людини, вихователь не може тільки спостерігати цей процес. Його обов‘язок – уміло, тонко і тактовно керувати ігровою діяльністю.
Враховуючи вищевикладене, і пам‘ятаючи, що театр ( та ще й музичний театр) це перш за все - гра, можна зробити висновок про гармонічне поєднання гри і театру у такій формі організації дозвілля дошкільнят, як музично-театралізоване дійство. Актуальність проблеми очевидна, адже дошкільнята психологічно готові ( і це підтверджують вчені-психологи) до театрально-музичної діяльності. Досягнутий рівень музичних та мовленнєвих знань забезпечує їх адекватне художнє сприймання і переживання музичних вистав не тільки як глядачів, а як і творців гри-драматизації з повним розкриттям творчого потенціалу кожної дитини.
Театр – мистецтво синтетичне, діти дуже люблять цю діяльність, адже театр діє на дитину цілим комплексом художніх засобів, що дає змогу вдосконалювати у дитини психічні процеси, адаптувати її в умовах дитячого садка і здійснювати психогімнастику.

2. Вплив музично – театрального мистецтва на формування особистості дитини.
Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного та театрального мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша дитині самостійна музично-театральна діяльність. Це музичні заняття, як провідна освітньо-виховна форма.
Під час проведення занять педагог приділяє велику увагу розвитку самостійності дітей, їхніх творчих здібностей, враховуючи при цьому індивідуальні особливості дитини. Але заняття тривають 15-30 хвилин, а в групі більше 20 дітей. Тому для всебічного розвитку мислення, уяви, так само важливі й інші форми роботи.
Однією з таких форм є організація мистецько-художньої діяльності дітей під час розваг і дозвілля малюків. Безумовно, що різноманітні музично-театральні розваги – це не тільки втіха і радість для дітей. Це ще й можливість колективного переживання художніх явищ, розвиток пізнавальних інтересів, набуття естетичного досвіду, емоційне задоволення.
Досить пригадати день музичної, театральної, чи лялькової вистави у дитячому садку. Це завжди особлива “ урочисто-збуджена” атмосфера, як серед дітей, так і дорослих. Обличчя дітей усміхнені, в очах вогники задоволення І непідробна радість. Чи не є ці прояви зацікавленості яскравими проявами любові дітей до театру. Музично-театральне мистецтво близьке і зрозуміле кожній дитині, адже основою його являється гра, найголовніша річ для малюка.
Театральне дійство, чи музична казка, лялькова вистава чи інсценізована сюжетна гра – це перш за все для дитини свято, нехай маленьке, але свято з посмішками, оплесками і гарним настроєм.
По-друге, театральне дійство – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення психічних процесів ( пам‘яті, уяви, мислення). Розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.
По-третє, театр – це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Під час гри маленькі актори формують моральні якості, долають недоліки: сором‘язливим – гра дає можливість зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе; невгамовним та неорганізованим – навчитися витримки.
І ще один важливий аспект – це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, духовну енергію народу.
Говорячи про місце музично-театральної діяльності в дошкільному віці, слід відмітити, що ця діяльність має вплив на різні сторони розвитку дітей дошкільного віку.

Емоційний розвиток. Музично-театралізоване дійство несе в собі багатий потенціал для сприяння емоційного розвитку. Побачене і пережите дитиною завжди викликає сильні емоції, що стає предметом обговорення з однолітками та дорослими. А це в свою чергу стимулює дітей до вигадування власних ситуацій, їх самостійне розв‘язання.
Соціальний розвиток. Музично-драматичне мистецтво – це могутній інструмент для стимулювання соціального розвитку. Група дітей може спільно занурюватись у театрально-музичне мистецтво (пісні, танці, репризи) й прекрасно проводити час разом. Такі групові заняття або ігри є надзвичайно ефективним засобом для залучення тих дітей, які в іншому випадку просто спостерігали б з боку.
Мовленнєвий розвиток. Те що і музика, і театр являється стимулами в розвитку мови абсолютно не приходиться сумніватись. Будь-яка мова є ритмічною і мелодійною. Діти мають можливість безпосередньо гратись зі словами ритмічним і мелодичним чином. Музика допомагає дітям розширювати повноту звучання мови, поповнювати словниковий запас. Мелодія сприяє запам‘ятовуванню, отже, дитина запам‘ятовуватиме фрази пісні, які дещо складніші, аніж її природна мова. Драматургічні репризи, діалоги вчать дітей спілкуванню літературною мовою.
Інтелектуальний розвиток. Музично-театральне мистецтво можна використовувати для стимулювання понять дітей. Поняття “такий самий” – “відмінний”, “добре” – “погано” – можуть вводитись в сюжетну лінію сценарію. Робота над пластичним вирішенням образів героїв вистави поєднують у собі міміку, жести, задіюється все тіло дитини. А це все в свою чергу, надає кінестетичної осмисленості всім рухам дитини у навколишньому просторі.
Створення музично-театралізованої вистави, процес надзвичайно трудомісткий і досить тривалий.

3. Драматургічна основа музично-театралізованої вистави

Важливо виділити декілька етапів у роботі над створення сценарію музично-
театралізованої вистави:
1. Підготовчий: Накопичення і формування уявлення про композиційну побудову майбутньої вистави. Вокально-музична підготовка дітей, через прослуховування, знайомство з музичним матеріалом.
2. Зародження задуму: Вибір тексту для складання літературного сценарію театралізації. Створення мелодійних характеристик діючих осіб казки, складання ритмічних акомпонементів. Робота з дітьми над пластичним вирішенням ролей під час музичних імпровізацій на музичних заняттях.
3. Розвиток задуму: Вибір засобів художньої виразності, створення варіантів (костюми, декорації, світло, фонограми, ілюстративний матеріал, реквізит).
4. Оформлення задуму: Створення літературного сценарію. Сценарна розробка вистави (діалоги, мізансцени, музичні номери (вокальні та хореографічні).
5. Критична оцінка способів реалізації задумів: Важливо для себе з‘ясувати відповідність театралізованої композиції віковим особливостям дітей у сприйнятті матеріалу, - це по-перше. По-друге, відповідність змісту вимогам елементарних правил музичної логіки, мелодії і ритму з точки зору не як театрального режисера, а як музичного керівника дошкільного закладу.

 

 

Народна казка – джерело розвитку дитячої творчості.
Аналізуючи досвід роботи музичних керівників дошкільних закладів у роботі над театралізованими дійствами слід відмітити, що найбільш подобається працювати над народними казками.
“... Казка і дитина щось таке споріднене, вони так одне з одним зрослися, що якби педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати. Вона там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму...” (Софія Русова).
“ Без казки, без гри, уяви дитина не може жити... Казка _ це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.” (Василь Сухомлинський).
Упевнена, що народна казка – це те джерело дитячої думки, значення якого важко або неможливо перебільшити. Казки дають багаті знання про природу, рослинний та тваринний світ, людей, допомагають фантазувати, тренують уважність, спостережливість, вчать добру, любові, виховують моральні якості дитини, даючи їй поняття про добро та зло, моральність та аморальність вчинків, У казках зібрані цілісні життєві програми. Наслідуючи які дитяча свідомість набуває незамінних чинників життєздатності. А казка покладена на народні мелодії, втілена в життя через декорації, костюми, гру друзів-однолітків, впливає на свідомість дітей на емоційно-психологічному рівні. Ставлення до героїв казки, які діють ось тут поряд з маленьким глядачем, формує над свідомість дитини, а звідси випливає і формування комплексу життєвих цілей та ідеалів. Дитина вчиться вищим формам мислення – абстракції, алегорії, за допомогою метафор, збагачує мову, розуміє натяк, дотеп. Дитина у простій, доступній формі починає розуміти красу слова, його силу, значення. Вчиться любити рідну мову, культуру, бережливо ставиться до всього живого на землі. Казки доступні дітям уже з раннього віку, як за умов родинного виховання, так і в садку. Казка є духовною ланкою між сім‘єю та дитячим садком і навпаки.
Варто підкреслити, що неабиякий вплив тут має музична палітра казки, адже відомо, що музика несе в собі підвищену сенсорну, емоційну чутливість по відношенню до людей, а в даному випадку героїв казки. Музика не дає конкретних знань, але вона формує на рівні півсвідомості позитивне чи негативне ставлення до тих чи інших подій, особистостей.
Через казку ми маємо можливість формувати оптимістичне ставлення дітей до життя, що стає таким актуальним в нашому сьогоденні. Казка – це завжди перемога добра над злом, мудрості на тупістю, правди над кривдою. І ось тут, потрібно підійти до практичної сторони у роботі над музично-театралізованим дійством.
В першу чергу – це задум і його втілення в сценарії, який включає в себе основні блоки (так звані епізоди ) і сюжетну лінію, яка зв‘язує все в одне ціле. Безумовно, простіше працювати з казкою, в якій вже є і сюжет, і конфлікт, і сценарний хід. Але на практиці музичним керівникам дошкільних закладів доводиться працювати не тільки з казками. Наприклад, новорічні свята. Сценарії, як правило, створюють самі, враховуючи вікові особливості дітей, акторські здібності, мовлене вий та емоційний розвиток, матеріальні можливості.
Коли знайдена сюжетн6а лінія, виділено конфлікт, можна бути впевненому, що сценарій не розпадеться на окремі фрагменти і театралізоване дійство не перетвориться на звичайний концерт. І тут розпочинається робота над композицією
Композиційна побудова сценарію.
Композиційна побудова сценарію, як правило, дає можливість логічно викласти події. Композиція – це основний засіб художньо-педагогічної організації сценарного матеріалу. Можна виділити наступні елементи композиції: експозицію, зав‘язку, основну дію, кульмінацію, розв‘язку і фінал.
Як приклад використання композиційної побудови сценарію можна навести приклад сценарію театралізованої новорічної вистави для старших дошкільнят «У пошуках Кота Мурлики»
Експозиція: Вступна частина, яка дає дітям необхідний настрій.
В даному випадку – це святковий вхід дітей в зал, так званий Парад костюмів. Привітання з Новим роком.
Експозиція, як правило, плавно переходить в зав‘язку.
Зав‘язка: Подія, з якої починається дія в сценарії, дає поштовх до розвитку всіх наступних епізодів. Зав‘язка повинна бути лаконічною, концентрувати увагу дітей і давати імпульс до розвитку подальших подій.
У сценарії – це перший вихід з піснею Кота Мур лики. Діалог з поштарем Пєчкіним. Кіт краде із поштової скриньки бандероль від Діда Мороза.
Основна дія: Вона складається із декількох логічно зав‘язаних, сценарним ходом епізодів, що логічно приведуть до кульмінації та фіналу.
І. Епізод. Зустріч із Синичкою і подорож на казковому паровозі.
( P. S. Подорож на паровозі – це сюжетний хід)
ІІ. Епізод. Танець-пісня Ялинок і Сніжинок. Танець-гра з Зайчиком.
Зустріч з Білченятами.
ІІІ. Епізод. Подорож до іграшкового магазину.
Танець ляльок, Солдатиків, Клоунів.
Кульмінація: Найвища емоційна точка, яка висловлює ідею художньо-театралізованого дійства.
Солдатики приводять Кота Мур лику, який просить у дітей допомоги у виконанні його бажання.
Фінал: Він несе в собі особливе навантаження, подає ідею в концентрованому вигляді.
Діти виконують прохання Кота Мур лики. Він повертає дітям бандероль з чарівним дзвіночком на передзвін якого з‘являється Дід Мороз.

Необхідно відмітити, що не дивлячись на єдині закони драматургії в кожному конкретному сценарії повинно бути присутнім авторське “я”, міра творчої індивідуальності, особисті якості музичного керівника, які співзвучні діяльності конкретного дитячого і педагогічного колективів.
Готових рецептів сценарної майстерності дати неможливо. Сценарії музично-театралізованого дійства – це художній, творчий процес зі своїми складностями і можливими невдачами. Але при бажанні можна навчитися створювати розкішні сценарії, якщо поєднати теоретичні основи та специфічні особливості музичної драматургії з творчою індивідуальністю і організаторськими здібностями музичного керівника і що теж важливо матеріальною базою дитячого садка.
Коли сценарій вистави створено на арену дій виходить теж дуже відповідальний етап у роботі – підготовчо-навчальний. Підготовча частина стосується перш за все педагогічного колективу. Крім суто технічних справ ( костюми, декорації, ілюстративний матеріал, фонограми, реквізит) необхідно підготувати вихователів до правильного розуміння літературного тексту, режисерського бачення і трактування героїв дійства. Адже саме вихователь буде працювати у групі з дітьми над образами героїв, створюючи ситуації схожі до майбутньої вистави, даючи дітям можливість імпровізувати, проявляти свої творчі начала.
Навчальна частина та режисерсько - постановчий етап у підготовці музично-театральної вистави, без сумніву лягає на плечі музичного керівника. Він стрижень, навколо якого закрутиться весела карусель пісень, танців та мізансцен з діалогами, що в результаті всіх приведе в чарівний світ дива, що зветься театром.
Саме в момент, коли творчий задум починає втілюватись в життя, постає питання яким чином організувати навчальний процес дітей, щоб в результаті без надмірних зусиль з боку дітей, вийшла красива, добра і зворушлива казка. Таким виходом може слугувати організація сюжетної гри-драматизації з невеликою підгрупою дітей. Чому ж саме драматизована гра?

4. Музична драматизована гра – основа музично-драматичного дійства.
Ігри були й є своєрідною школою фізичного і духовного гарту, пізнання власних нахилів, засвоєння етичних засад, навичок орієнтації у довкіллі. В органічному поєднанні з танком, піснею, акторством ігри розвивають уяву й здібності дитини, тренують її увагу, пам‘ять, кмітливість і спритність. Ігри стають джерелом натхнення, пробуджують потребу до дії й мобілізують внутрішні сили, зумовлюють доброчинні мотиви творчої діяльності, вчать жити за певними правилами, рахуватися з думками інших, привчають до життєдіяльності в суспільстві, викликають естетичну насолоду, створюють добрий настрій.
Ознайомлюючи вихованців із змістом драматизовано гри, яскраво і точно потрібно розповісти, а інколи, і показати розвиток сюжету, дії персонажів, потім підкріпити це слуханням музики і, нарешті, запропонувати їм погратися.
Сюжетна розповідь цінна тим, що завжди захоплює дітей, спонукає до діяльності відтворюючи уяву дитини в певній ситуації і на основі музики. У грі вона емоційно вибирає рухи, відповідні розвитку музично-драматичного образу. Потрібно бути уважним до того як вживається дитина в образ, як орієнтується в просторі, ні в якому разі не переривати гру, якщо навіть діти виконують дії не точно. Варто дати змогу їм закінчити гру, а потім робити відповідні вказівки. Рухи і дії, які не вдаються дитині, розучуються індивідуально.
Показувати дошкільнятам рухи сюжетної гри часто буває необхідно, але потрібно пам‘ятати, що давати трафаретний, єдиний для всіх образ, не можна, щоб не знижувати творчу активність дитини. Працюючи з дітьми середнього віку необхідно показувати кілька приблизних зразків у виконанні рухів на одну й ту саму музичну тему і запропонувати дітям вибрати будь-який з них. Потім дати завдання подумати, як ще можна рухатись під цю музику, щоб було виразно і красиво, Так малюки навчаються відтворювати рухи звірів. У процесі подальшого розучування сюжетної гри керівник робить тактовні зауваження на фоні музики. Коли гра вивчена, діти виразно передають образи, узгоджуючи свої рухи з характером музики.
Як приклад використання драматизовано гри для дітей середньої групи під час театралізованого дійства, можна навести дві українські народні гри
“ Ой, чого ти метелику” та “ Питалися жабенята”. Не дивлячись на те, що ігри народні, вони прекрасно вплітаються в сценарій театралізованої вистави “Гарно в лісі восени” за мотивами казки В.Суттєва “Під грибком”.
У старшій групі гру вивчають за тією ж методикою: сюжетне оповідання - слухання музики – діяльність самих дітей. Драматизовано гра стає більш складнішою та розгорнутою, бо і сама вистава, до якої готуються діти, більш насичена як за музичним матеріалом так і за літературним текстом. Дитина не просто втілюється в образ, вона повинна емоційно і виразно передати характер свого героя.
Треба відмітити і наголосити на роль музики у грі-драматизації. Музика завжди залишається провідною. Вона доповнює і поглиблює сказане слово. Драматизовано гра – це місток до постановки мізансцен вистави. Діти, поступово, граючись, набувають акторської майстерності, оволодівають певним досвідом і навичками, які прекрасно втілюють і виставі.
Наступний момент, коли готові актори, готові декорації, реквізит, фонограми - це означає, що прийшов час, щоб цеглинка за цеглинкою скласти театралізоване дійство в одне ціле. І, як правило, коли вкладаєш в дітей душу, то результат буде обов‘язково гарним, адже Вашими помічниками будуть їх величність Музика і Театр.
Народна гра, музика, театральне мистецтво – це споконвічні геніальні вчителі і вихователі, тож час повернутись до цих незримих педагогів – розумних і лагідних, далекоглядних І передбачливих, від яких не почуєш жодного лихого слова або крику – тільки добро, всеохоплювальна усмішка з ясного, блакитного неба – радійте дітки, ростіть!
Хочеться відмітити позитивні сторони методу театралізації, як методу художньо-педагогічного. Адже завдяки театралізації ми маємо можливість розвивати творчі та інтелектуальні здібності дітей (артистичність, імпровізацію, здатність до перевтілення збагачення кругозору, самооцінка); вдосконалення координації рухів, жестів, пластики дитини та її міміки; розвивається виразність мовлення (ритм, дикція, інтонаційна виразність). Діти опановують діалогічне та монологічне мовлення. Виховання високих почуттів любові до Батьківщини, відчуття дітьми причетності до духовних скарбів свого народу (пісні, танцю, усної народної творчості), живий інтерес малюків до мистецтва театрального, музичного, художнього.
Діти..., їх ігрища й розваги... Це особливий світ ще й досі не пізнаного, загадкового, як і весь духовний світ дитини. Не регламентований стереотип, що складається в нашій уяві під впливом численних офіційно рекомендованих бездушних “методичних розробок”. Своєрідний, напрочуд багатий і глибокий своїм дивним, закодованим змістом, світ ігор, світ музики і театру, де панують особливі, можливо найсправедливіші закони. Світ, що відкривається винятково тим, хто справді любить дітей, відчуває й цінить кожен порух молодої душі, вміє пройнятися її життям і відгукнутися. Бо для дітей життя – то насамперед гра.

  

 
Діагностика музичних здібностей. Тести (С.Науменко)

1. Вивчення чуття ритму.
а) проплескати в долоні мелодію, чка подобається;
б) проплескати в долоні мелодію, яку заграв вчитель;
в) закінчити ритмічний малюнок запропонованої вчителем мелодії.

2. Вивчення кінестезії дитини.
а) по команді вчителя показати праву, ліву руки;
б) володіння руками – вправо, вліво.

3. Ладове чуття.
а) зіграти твори в мінорі (В.Косенко «Вальс», Ф.Шопен «Вальс №7», укр. нар пісню «Їхав козак за Дунай»
б) заграти твори в мажорі (П.Чайковський «Марш дерев‘яних солдатиків», Д.Кабалевський «Клоуни»)

4. Чуття тембру.
а) грати на інструментах в різних регістрах;
б) грати на різних інструментах, а дитина повинна визначитися;
в) вибрати інструмент для супроводу укр.. нар. танцю «Козачок».

5. Музичне сприймання.
а) заграти п‘єсу без останнього такту, діти повинні визначити чи вона закінчилась;
б) заграти твір і попросити дітей розказати про музику, визначити форму твору;
в) заграти різні за настроєм і характером твори (ввести відволікаючі предмети під час прослуховування).

 

 

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА
дошкільного навчального закладу
Загальні положення
- Дана посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційної характеристики музичного керівника, Положення про розробку інструкцій з охорони праці.
- Музичний керівник призначається завідуючою закладу.
- На посаду музичного керівника може призначатися особа, яка має спеціальну педагогічну освіту.
- Музичний керівник підпорядковується завідуючій, або особі, яка її заміняє.
- У своїй роботі музичний керівник керується законодавством України, постановами та рішеннями Уряду України і Міністерства освіти України, Статутом ДНЗ і даною інструкцією.
- Музичний керівник працює за графіком роботи, затвердженим завідуючою.
2.Функції.
Музичний керівник:
- Виконує програму навчання й виховання дітей у ДН3.
- Дотримується Правил внутрішнього розпорядку.
- Дотримується встановленого в ДНЗ режиму дня.
- ТІСНо співпрацює з батьками в ПИТАННЯХ навчально - виховного процесу.
- Виявляє та розвиває творчі, індивідуальні та музичні здібності дітей.
- Спільно з вихователем організовує святкові ранки.
- Створює атмосферу спокою, доброзичливого ставлення між дорослими і дітьми.
З. Посадові обов‘язки
Музичний керівник
- Несе повну відповідальність за охорону життя і здоров‘я, за виховання і навчання дітей відповідно до Статуту ДНЗ.
- Складає плани роботи згідно з чинними вимогами
- Старанно готується до занать.
- Організовано передає дітей вихователю ( за наявності) із зауваженнями
та пропозиціями.
- Вільно володіє державною мовою.
- Бере участь у роботі методичних об‘єднань міста.
- Дотримується правил охорони дитинства під час роботи з дітьми, охорони
праці на робочому місті.
- Дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини.
- Вміє користуватися засобами пожежного гасіння, володіє навичками надання першої медичної допомоги.
- Своєчасно проходить медичний огляд.
- Виконує доручену йому роботу сам і не передоручає її іншим особам за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
- Бере участь у проведенні ремонту в ДНЗ.

4. Права

Музичний керівник користується:
- Рівністю у трудових правах незалежно від національності, соціального походження,
віросповідання, політичних переконань.
- Правом на отримання роботи відповідно до документа про освіту.
- На розірвання трудового договору згідно з чинним трудовим законодавством.
- Отримувати відповідну зарплату за працю з доплатами і надбавками згідно з чинним трудовим законодавством.
- На матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
- На матеріальну допомогу і винагороду згідно з чинним законодавством та Статутом ДНЗ. Звертатися до суду для захисту своїх трудових прав.
На відпустку по догляду за дитиною віком до 3 - 6 років.
Проходити чергову і позачергову атестацію щодо підтвердження фахового рівня, а та отримання певної категорії й звання.
- Раз у 5 років проходити курси підвищення кваліфікації.
- Одержувати заохочення та нагороди за старанне і зразкове виконання своїх службових обов'язків .
Працювати за сумісництвом.
- На щорічну відпустку - 42 календарних днів;
5.Відповідальність.
Музичний керівник відповідає:
За невиконання або порушення даної інструкції.
- За порушення Статуту та Правил внутрішнього розпорядку ДНЗ.
- За життя та здоров'я дітей у закладі.
- За порушення техніки безпеки , протипожежної безпеки ,санітарних норм і правил. За збереження ввіреного майна.
- Несе дисциплінарну відповідальність за невиконання, порушення даної інструкції.
6.Взаємовідносини.
Музичний керівник: зобов'язаний:
- Повідомити про хворобу або іншу причину невиходу на роботу в день неявки.
- В разі потреби змінювати графік тільки за погодженням з адміністрацією.
- Може замінити вихователя за додаткову оплату згідно з чинним законодавством.
7.0хорона праці.
- Музичний керівник дотримується вимог Законів України «Про охорону праці», «!Про дошкільну освіту».
- Проходити навчання з охорони праці і перевірки знань з безпеки життєдіяльності згідно з «Положенням про порядок проведення і перевірки знань з безпеки життєдіяльності учасників навчально - виховного процесу ДНЗ».
- Несе відповідальність за збереження життя і здоров'я дітей під час навчально - виховного процесу.
- Забезпечує проведення навчально - виховного процесу, що регламентується чинним законодавством та нормативно - правовими документами з охорони праці.
- Терміново повідомляє керівника про нещасні випадки, що сталися з вихованцями під час навчально- виховного процесу, організовує надання першої долікарської допомоги потерпілим,
- Може брати участь у розслідуванні, та здійсненні заходів щодо усунення причин, що призвели до нещасного випадку.
Робочий тиждень - 24 год.

 

 

 

Показники сформованості креативності у дошкільника:
♦ чутливість до проблем, готовність їх розв'язувати власними силами; відкритість новим ідеям, інтерес до невідомого;
♦ схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів, відходити від зразків;
♦ спроможність виходити за рамки заданої іншими ситуації;
♦ швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;
♦ загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичності, складності;уміння підійти до проблеми з різних точок зору;
♦ уміння вносити щось нове, висувати оригінальні ідеї, розв'язувати нові завдання, досягати незвичних результатів;
♦ пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності;
♦ висока пізнавальна активність і допитливість;
♦ уміння швидко переходити від одного способу роз¬в'язання до іншого; переключатися; переконстру¬йовувати елементи в нових комбінаціях (комбіна-торні властивості);
♦ дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів; сміливість і незалежність суджень; здатність до постановки власної мети;
♦ об'єктивність суджень, неупередженість оцінок; самокритичність, здатність посміятися над собою; використання різних форм доказів;
♦ уміння помічати зв'язки між ознаками, формально між собою не пов'язаними;
♦ здатність сприймати об'єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне, істот¬не, відкривати потенційне;
♦ розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей); уміння дивуватися; здатність прогнозувати, передбачати, формулювати гіпотези, робити припущення.
Наявність у діяльності дошкільника більшості з означених показників засвідчує, що його можна вважати креативом, практично та інтелектуально продуктивною істотою. Розвиток у вихованців креативних здібностей — важливе педагогічне завдання. Креативним має бути як процес діяльності дошкільників, так і її результат; як процес виховання, так і навчання.

Основні етапи творчого процесу:
♦ поява у дитини відчуття неясності чогось (поява проблеми);
♦ виникнення ряду запитань до дорослого, однолітків, самої себе;
♦ виділення значущих для успішного розв'язання проблеми елементів, диференціація головного та другорядного;
♦ усвідомлення проблеми;
♦ формулювання гіпотези;
♦ пошук і знаходження рішення.
У реальному житті дошкільникові доводиться виконувати як творчі (цілком нові, незнайомі або з елементами новизни), так і нетворчі (що містять готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання. Надаючи перевагу завданням творчого характеру, вихователь тим самим виховує в старших дошкільнят інтерес до складних задач (практичних, інтелектуальних, комунікативних), бажання виконувати їх самостійно, ризикувати без шкоди здоров'ю, не боятися помилитися.

Приклади завдань творчого характеру

1. Обери ілюстрацію, яка сподобалася. Спробуй поставити до неї якомога більше запитань, зробити припущення щодо ймовірних причин і наслідків зображеного, придумати якомога більше цікавих і незвичних способів зміни зображеної ситуації.
2. Знайди якомога більше можливостей цікавого та незвичного використання відомого побутового предмета (наприклад, пластикової пляшки), зроби якомога більше здогадок щодо можливих наслідків незвичного використання.
3. Наклей на аркуш паперу фігуру неправильної форми, яку ти вирізав з кольорового паперу. На її основі створи оригінальну картину.
4. Намалюй якомога більше предметів на основі прямих ліній (кругів...).

Аналогічно запропонованим можна придумати багато цікавинок, які, по-перше, допоможуть виробити в дітей смак до виконання творчих завдань; по-друге, привчать не боятися незвичного, по-третє, сприятимуть формуванню гнучкості, оригінальності мислення, ретельності у виконанні завдань.
Критерії правильної оцінки творчої активності
1. Наскільки часто і вдало дитина продукує нові ідеї?
2. Чи здатна самостійно їх використати?
3. Чи завжди аналізує мету, засоби і способи її досягнення (чи частіше діє навпомацки, шляхом "спроб і помилок")?
4. Як реагує на труднощі (мобілізується на їх подо¬лання, дратується, звертається до інших по допомогу, кидає завдання незакінченим)?
5. Чи здатний дошкільник на здорову міру ризику?
6. Як саме в процесі виконання творчого завдання використовує відому та нову інформацію, чи перевіряє її надійність?
7. Наскільки виважено приймає самостійні рішення?
8. Використовує різні підходи в ході пошуку (чи діє одноманітно)?
9. Чи здатна дитина більш-менш об'єктивно оцінити процес і результат розв'язання творчого завдання?
10. Наскільки оригінальним є продукт її діяльності, чим він відрізняється від запропонованого зразка.

Якщо старший дошкільник часто, легко й охоче продукує конструктивні ідеї; здатний самостійно їх апробувати й застосувати; як правило, аналізує свої дії, прогнозує ймовірні їх наслідки; уникає одноманітного маніпулювання, урізноманітнює пошук рішення; ніколи не кидає розпочате на півдорозі, переважно самостійно долає труднощі; вміє зважено ризикувати, вдало вико-ристовувати відому інформацію й здобувати нову; приймає самостійні рішення у невизначених ситуаціях; реалістично оцінює результат своєї діяльності, об'єктивно визначає, яких зусиль він йому коштував (було важко чи ні); прагне виявити оригінальність, не схильний репродукувати зразок, можна вважати, що в такої дитини розвинені креативні здібності.

Якщо ж за окресленими вище характеристиками педагог не може оптимістично оцінити здатність дошкільника до творчої діяльності, варто визначити причини цього; розробити індивідуальну стратегію виховання і навчання такої дитини; частіше спонукати її фантазувати, прогнозувати, робити самостійні припущення та висновки, ризикувати. Важливо налагодити тісніші контакти з роди¬ною такого вихованця, оскільки його залежність, скутість, невпевненість у собі, орієнтування на виконання розпоряджень дорослих — похідні родинних настанов.
Організовуючи життєдіяльність старших дошкільників у родині та в дошкільному закладі, слід сміливіше вдаватися до експериментування, дослідництва; надавати дитині право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору. Слід пропонувати батькам конкретні прийоми та способи розвитку в дитини допитливості, здатності творчо переробляти життєві враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний ряд, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв'язувати нескладні життєві проблеми.

Доцільно звертати увагу батьків на подвійний характер творчої уяви. З одного боку, вона є основою творчості, з другого — може продукувати відрив від реальності, надмірну мрійливість, небажання докладати вольових зусиль. Тобто творча дитина може характеризуватися дорогоцінною здатністю реалізувати свої фантазії і мрії, досягати високих результатів у різних видах діяльності. А може відрізнятися замкненістю, заглибленням у себе, відмовою від розв'язання реальних життєвих завдань, особливо складних для неї.
Ось чому вкрай важливо допомогти батькам збалансувати схильність їх синів та доньок до творчої уяви із здатністю використовувати ЇЇ в реальному життя — в ігровій, предметно-практичній, пізнавальній, художній, комунікативній діяльності. Активна, конструктивна творчість має стати постійним супутником дитячої життєдіяльності в родині й дитячому садку. Це буде запорукою її компе-тентності, необхідної у сьогоднішньому житті гнучкості, та й з рештою — життєздатності. Саме на це орієнтує педагогів Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі".

 

 

 


1
2
3
4
5