Батьківський лекторій
Як знайти гармонію дитячої душі ?
Зіштовхуючись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впустити їх у свій внутрішній світ.
Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.
Один зі способів, що полегшує контакт із дитиною, - казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що й ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне - гарний кінець.
Для малюка ця розповідь буде двозначною: по-перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона часто виникає і у решти дітей, і вони з нею чудово можуть упоратися. По-друге, ви у ненав'язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв'язання ситуації. Крім того, розповідь про будь-кого, схожого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.
Реальний спосіб допомогти - гра. Наприклад, ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі - жодного результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація : « неслухняна дитина завітала у гості»: малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, щоб дитина відчула різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою.
Чудовий метод контакту - малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити ретельно приховувані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поруч і намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із вашою дитиною.
ЯКА ІГРАШКА ПОТРІБНА ДИТИНІ?
(Поради батькам)
Іграшка є символом дитинства, його невід'ємним атрибутом. Спостерігаючи за тим, як, в що і з чим грає малюк, можна багато дізнатися про його характер, звички, переваги.
Погляньмо на світ іграшки... На жаль, приказка: «Чим би дитина не бавилась, лиш би не плакала», дуже часто стає правилом. Чим бавляться наші діти сьогодні?..
Згадаймо конструктори, дитячі кухонні набори, самоскиди, молоковози, екскаватори з нашого дитинства... Бавлячись такими іграшками, ми уявляли себе будівельниками, кухарями, водіями, одним словом - тими, хто служить. Зараз діти теж бавляться, але вони здебільшого хочуть бути поліцейськими, тими хто може вбити. Дівчатка хочуть бути фотомоделями чи співачками, тобто тими, кому служать... Ось хлопчик націлює іграшковий автомат на батька. Тато навіть не звертає уваги. Це гра... Батько, який купив цього автомата синові, навіть не усвідомлює, що у дітей до семи років віртуальний і реальний світ - тотожні. Те, що його син дуже ймовірно бачив на екрані телевізора чи комп'ютера, він вже довершує у своїй грі... Але до такої ж реальности дуже близько.
Щодо ляльки, то вона мала б у дітей розвивати повагу до материнства та батьківства, бути засобом формування покликання до родинного життя.
Лялька Барбі не потребує материнської опіки, їй потрібна служниця! Дівчинка, котра прислуговує такій «містичній істоті», не буде розвиватися у правильному напрямку, навіть у сім років буде хотіти мати таку ж талію, такі ж підфарбовані очі (а тут, будь ласка: набір дитячої косметики, з «дорослим» асортиментом. Насправді потрібні дитині духмяне мило, шампунь «Кря-кря» і гарні ножички, щоб безболісно нігтики обрізати! Бо коли дитина навчиться вправно підбирати для себе помаду і лак у 8-9 років, виникає великий сумнів, чи згодом ручна робота на прохання мами не становитиме загрози для манікюру на її руках...).
Людина-павук, черепашки ніндзя... Потвори без очей... «В очах відбивається душа людини», - говорила Св. Тереза . Згадаймо щирі, добрі очі-балабухи наших дитячих іграшок. Дитині потрібно бачити добрі очі ведмедика, білочки, слоника, але коли ці очі будуть зав'язані, як у черепашок ніндзя, сховані, як у людини-павука чи робота-поліцейського, чи будуть очі наших дітей чистим джерелом, з якого зможемо через декілька років, вже не кажу про старість, зачерпнути розраду, підтримку, співчуття і милосердя?..
Купуючи дитині ту або іншу іграшку, необхідно пам'ятати про безпеку і про її відповідність віку малюка. На багатьох товарах вказується, для якого віку вони призначені. Пам'ятаєте, те, що призначене для дитини 4-5 років, може бути небезпечним для новонародженої. Не залишайте без уваги розміри іграшок (маленькі легко проковтнути) і форму (гострими можна поранитися)... Перевіряйте механічні і хімічні характеристики, адже, як відомо, сучасний ринок наповнений іграшками, які не відповідають вимогам сертифікації і стандартизації.
Сьогодні важко вибрати дитячу іграшку, важко купити дитячу книжку. Але гасло: «Дітям - найкраще!» має бути справді нашим прагненням, нашим кредом. Не можемо робити це безвідповідально: «Куплю щось, щоб не плакало». Чому, коли купуємо дитині йогурт, ретельно дивимося на термін придатності, складники, але не проявляємо такої ретельности, коли купуємо іграшки, розмальовки, наклейки, книжки? Отже, коли дитині хочете придбати подарунок, добре подумайте, чи ця річ справді є іграшкою і чи пробудить вона у дитині потяг до добра, любові, до творення, а не до розбещености, жорстокості, байдужості і насильства?
ПРИВЧАЄМО ДО ПОРЯДКУ
(методичні рекомендації для молодих батьків)
Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.
Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?
Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.
Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.
І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.
По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.
По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.
Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.
Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».
Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.
33 способи як виховати хорошу дитину
1. Чарівне слово
Навчіть дитину деяких "чарівних слів" - "дякую", "будь ласка", "вибачте". І коли б дитина не говорила їх, намагайтеся швидко і ввічливо виконувати всі її прохання (в міру можливостей).
2. Чай у двох.
Організуйте вечірній чай з вашою дитиною. Порадьте їй запросити на чай улюблені іграшки. А потім зробіть так, щоб всі за столом дотримувалися правил ввічливості.
3. Обніміть дитину!
Поплескування по плечах або обійми доречні у тих випадках, коли дитина ввічлива з кимось - це дуже важливо.
4. Домашні тварини і дитина.
Обов'язково привчайте дитину доглядати домашніх тварин: купівля корму, прогулянка, розчісування, витирання лап, чистка клітки.
5. Політика чесності.
Завжди давайте чесну відповідь на запитання дитини.
6. Нагороджуйте інших.
Коли зустрічаєте ввічливих і доброзичливих людей, похваліть їх за доброту.
7. Розмови на подушці.
Кожний вечір, коли вкладаєте дитину у ліжко, запитайте її: "Яка частина дня була найкращою?" або "Яка частина дня була найважчою?", потім уважно вислухайте, що скаже вам дитина, не перебиваючи її, не даючи ніяких настанов.
8. Переможцем став...
Кожний тиждень видавайте "нагороду найбільш турботливому". Вручайте її тому, хто був найдобрішим, найввічливішим.
9. Гра "якщо..., то".
Якщо хтось з гостей повинен невдовзі прийти до вас додому, можна зіграти в гру "якщо ..., то". Це гра допоможе дитині краще зустріти гостя. Ви уявляєте собі частину "якщо.."."', "Якщо Оленці подобаються кольорові олівці...", дитина уявляє собі частину "то", "то ми будемо розмальовувати картинки".
10. "Який ти?"
Вказуйте дитині на її емоції. Це допоможе їй визначити себе та інших: "Ти виглядаєш розлюченою", або "ця маленька дівчинка виглядає такою самотньою".
11. Ставте мету.
Допомагайте дитині діяти відповідно до конкретної мети, наприклад, складати гроші на конкретну іграшку або прочитати конкретну книгу, конкретну кількість книг.
12. Очі в очі.
Привчайте дитину дивитися в очі співбесіднику, пояснюючи їй, наскільки це неприємно, коли людина відволікається під час розмови.
13. Підказуйте.
Якщо хтось вітається з вашою дитиною, а вона не відповідає, допоможіть їй знайти потрібні слова: "Ганно, піди і скажи Дмитру Івановичу "Доброго дня".
14. Хваліть за доброту.
Звертайте увагу на кожний прояв доброзичливості: "Ти молодець, що допомогла своїй сестрі".
15. Сваріться чесно.
Уникайте приниження і зневажливих зауважень. Намагайтеся знайти компроміс і припиніть суперечку.
16. Не обманюйте.
Якщо дитина зрозуміла, що ви обманюєте, не намагайтеся говорити неправду далі. Визнайте свою помилку: "Так, у нас справді залишилось печиво, але я не можу дати його тобі до обіду."
17. Руки геть.
У жодному випадку не бийте дитину, яка буває надто агресивною, скеровуйте її в спеціальне місце "для охолодження".
18. Приховані знаки уваги.
Зробіть своїй дитині щось приємне, але так, щоб це було для неї несподіванкою.
19. Справжній друг.
Візьміть дитину з собою, коли маєте намір провідати чи допомогти комусь із своїх друзів. Поясніть при цьому, як приємно допомогти комусь.
20. Спочатку запитайте.
Спочатку запитайте дозволу, перш ніж скористатися чимось чи викинути щось, що належить вашій дитині.
21. Обговорюйте ситуацію.
Якщо чиясь дитина надворі чи у дитячому садку плаче, зверніть на це увагу своєї дитини. Запитайте її: "Як ти вважаєш, що вона відчуває зараз?", "Як ти вважаєш, що зробило її такою засмученою?".
22. Добрий приклад.
Частіше згадуйте в розмові з дитиною про людей з нашого оточення, які роблять добрі справи.
23. Поклади на місце.
Якщо ваша дитина взяла без дозволу чужу іграшку, поясніть їй, чому так не можна робити, і наполягайте, щоб вона віднесла її назад.
24. Боротьба з брутальністю.
Придумайте якийсь вислів, який говоритимете, коли хтось з членів вашої родини буде лихословити. Потрібно намагатися знайти більш спокійний спосіб висловлювати свої почуття.
25. Обмін ролями.
Дайте вашій дитині можливість відчути себе на місці іншої людини. Запропонуйте їй на 10-15 хвилин роль одного з батьків (тата, мами), а собі візьміть роль дитини.
26. Дотримуйтесь чистоти.
Якщо ви, гуляючи з дитиною парком чи лісом, побачили сміття -підберіть й віднесіть в урну чи якесь призначене для викидання сміття місце. Ні ви, ні дитина не повинні смітити на вулиці.
27. Допоможіть "Зберегти обличчя".
Якщо ви помітили , що дитина каже неправду, стримуйте свій гнів і нагадайте, як важливо говорити правду. Потім дайте їй ще один шанс. І якщо дитина скаже правду, не карайте її.
28. Причина і наслідки.
По можливості дайте дитині відчути наслідки своїх помилок: "Якщо залишиш велосипед під дощем, він заржавіє".
29. Заохочуйте до чесності.
Дайте дитині зрозуміти, що чинити чесно завжди важко, тому заохочуйте
її до правдивості.
30. Ніколи не порушуйте обіцянок.
Ніколи не обіцяйте дитині нагороди і не лякайте покаранням, які ви не
зможете дати і виконати.
31."Лавочка для забіяк"
Поставте вдома стільці у вигляді "лавочки для забіяк". Якщо двоє дітей побилися, посадіть їх на цю "лавочку", де вони повинні залишатися доти, поки кожний з них не пояснить, в чому він був неправий.
32. Коробка "Руки геть".
Аби не виникало "боротьби" за іграшки, дитина мусить мати особисту коробку для іграшок, нехай у неї виявиться бажання поділитися своїми іграшками з іншими дітьми.
33. Самостійність і допомога.
Дайте зрозуміти, що ви не збираєтесь робити за дитину завдання, але
допоможете.
Настанови батькам щодо формування логіко-математичних уявлень у дітей 4-5-ти років
Мета і завдання логіко-математичного розвитку дитини:
- розвиток пізнавальної активності й елементів навчальної діяльності:
- самостійності;
- самооцінки;
- самоконтролю тощо;
• розвиток доказового та логічного мислення дитини через взаємодію з редметно-ігровим середовищем;
• розвиток конструктивного мислення;
• розширення спектра пізнавальних дій;
• виховання інтересу до логіко-математичної діяльності.
Спільна діяльність дитини і дорослого ґрунтується на засадах особистісно орієнтованої моделі взаємодії, в основу якої покладено такі принципи побудови спілкування з дитиною:
1. Вільний розвиток дитини - основа формування її індивідуальності.
2. Вилучення наказової форми з навчально-виховного процесу.
3. Надання дитині свободи вибору діяльності.
4. Звернення дитини до дорослого «Допоможи мені зробити це самому» - основа взаємодії.
Навчальна діяльність дитини старшого віку (5-6-ти років) базується на ігрових технологіях, різноманітності наочності й комунікацій. Тому важливо розпочинати навчально-виховний процес із формування логіко-математичних уявлень, дотримуючись основних принципів:
1) від відчуття до знання: «У розумі немає нічого такого, чого раніше не було б у відчутті»;
2) наочності;
3) систематичності, послідовності засвоєння знань, умінь і навичок;
4) від простого до складного;
5) паралельних вправ (реалізація програмових завдань у змінених формах організації діяльності).
Правильна побудова системи індивідуального навчання з урахуванням особливостей психічного розвитку дитини - старшого дошкільника - є важливою умовою забезпечення ефективності навчального процесу.
Очікувані результати:
1. Засвоєння основних математичних понять (класифікація, серіація, обчислювальна діяльність).
2. Уміння знаходити різні можливі варіанти розв'язання логіко-математичних, інтелектуальних задач.
3. Уміння аргументувати свою відповідь.
4. Розвиток пояснювального мовлення, уміння висловлювати й обстоювати свою думку.
5. Розвиток і підтримка допитливості, життєвої компетентності дитини.
6. Упорядкованість уявлень про навколишній світ, розуміння зв'язку між предметами і явищами.
7. Цілеспрямоване, послідовне збагачення лексичного запасу дитини.
Декілька порад батькам майбутніх першокласників
1. Найголовніше - поспілкуватися з майбутньою вчителькою. Вона повинна стати «другою мамою», створити комфортне для навчання середовище.
2. Поговорити з батьками, чиї діти навчаються в даній школі, по цей навчальний заклад, дізнатися їх думку.
3. Добре, коли школа міститься поряд із Вашим помешканням.
4. Зайдіть, якщо це можливо, на сайт школи та уважно вивчіть його.
5. Нова шкільна споруда необов'язково означає хорошу школу.
6. Обираючи школу для гіперактивної або, навпаки, повільної дитини, потрібно, перш за все, обирати вчительку. Вона повинна бути спокійною і врівноваженою.
7. Домашню дитину, яка не звикла працювати в колективі, краще віддати до приватної школи, де класи нечисельні і вчитель зможе приділити їй більше уваги.
8. Хворобливу дитину краще не віддавати до гімназії або спеціалізованої школи: процес приготування домашніх завдань перетвориться для неї на каторгу.
Успіхів вам і вашим дітям !
